E-catalog        

Библиогр.: с. 322-325

У ході чехословацької кризи, висунувши територіальні претензії до Чехословаччини і поділяючи позицію нацистського керівництва про те, що ця країна має зникнути з карти Європи, Польща фактично солідаризувалася з Німеччиною. Зайнявши Тешинську Сілезію, вона опинилась у міжнародній ізоляції, не помічала насуваючої на неї небезпеки. Після проголошення автономії Підкарпатської Русі у жовтні 1938 р. польська дипломатія здійснювала кроки, спрямовані на приєднання краю до Угорщини з метою встановити з останньою спільний кордон, який би ліквідував у зародку небезпеку появи «українського П’ємонту», відрізав Чехословаччину від її союзника по Малій Антанті – Румунії, створив бар’єр у вигляді «нейтрального блоку» на шляху ймовірної німецької агресії. Активна підготовка й участь Польщі у ліквідації державності Карпатської України, розрекламоване в пресі задоволення з приводу встановлення спільного кордону з угорцями, інформація про жорстокі розправи її військовиків і поліцейських над захисниками краю – усе це сприяло наростанню ворожнечі до цієї держави з боку української спільноти, особливо на фоні різкого загострення німецько-польських і, навпаки, поліпшення німецько-радянських відносин.