E-catalog        

Библиогр.: с. 107-108

Стаття розкриває специфіку підходу академіка Володимира Вернадського до проблеми збереження культури русинів. На підставі аналізу текстів В.І. Вернадського «Угорська Русь з 1848 р.», «Нотатки, виписки і бібліографія про Угорську Русь та угрорусів», «Щоденників» академіка виявляються обставини його звернення до даної теми, яка виходить за межі його професійних інтересів. Вернадський постає як послідовний захисник інтересів малих етносів, протестуючи проти асиміляції закарпатських русинів з боку Австро-Угорщини. Досліджувати історію русинів він почав ще у молодому віці, але інтерес до неї не згасав у нього протягом всього життя. Як симпатик ідеї панславізму Вернадський вважає найкращим варіантом приєднання русинів до Росії. Водночас, використання джерел москвофільського напрямку призводить до появи в текстах Вернадського внутрішніх протиріч щодо використання топонімів, етнонімів, ступеня ототожнення русинів з росіянами (великоросами), спільності русинської та російської мов тощо. За вказаними протиріччями криється політична позиція науковця, схильного до етносоціального конструкціонізму. Він особисто підтримує москвофільський дискурс русинської проблеми, стимулює до цього інших, намагаючись, вочевидь, привернути увагу російського суспільства до проблем, як він вважав, «форпосту руського племені» в Європі.