E-catalog        

Библиогр.: 18 назв.

У статті досліджується, як у художньому світі автора – представника однієї нації – виникають образи інших націй. Теоретико-методологічним підґрунтям є імагологічний підхід, який забезпечує інструментарій для вивчення етнічних структур тексту. Філософсько-ідеологічну основу становлять дві теорії: національної ідентичності Е. Сміта й концепція Іншого Е. Левінаса. Проблема сприймання Іншого осмислена і на міжособистісному рівні, і на рівні міжкультурних взаємин. Теоретичні міркування апробуються на матеріалі художньої спадщини українського письменника Ю. Федьковича (1834–1888). Так увиразнюються ключові аспекти репрезентації інших етносів у контексті ідентичності автора з урахуванням культурно-історичних дискурсів літератури певного народу. Народжений у міжетнічній сім’ї в Буковинській Гуцулії, належачи до полікультурної Австрії, працюючи та відбуваючи військову службу на різних територіях Європи, спілкуючись із представниками різних етносів, Ю. Федькович зафіксував основні стереотипи сприймання представників інших націй, які розкривають специфіку міжетнічних стосунків європейських народів. Головну увагу звернено на аналіз гуцульського образу світу й домінантні образи Іншого (італійського, австрійського, німецького, молдавського / румунського, сербського, польського, єврейського, циганського Imago). Визначальними чинниками формування образу Іншого, за Левінасом, стають ситуації свободи / поневолення, підсилені досвідом війни. Теоретичні міркування підтверджуються прикладами з художніх творів. У такому ракурсі література репрезентує міжкультурний діалог у просторі Європи і є джерелом вивчення етноімагології.