E-catalog        

Библиогр.: с. 128-129

Вперше в українській та зарубіжній історіографії детально аналізуються документи архіву Синоду Сербської православної церкви (далі – СПЦ) про місіонерську діяльність єпископа Нішського Досифея (Васича) на Підкарпатській Русі на початку 1920-х рр. Єпископу було доручено упорядкувати церковне життя в краї. Цю місію він виконував з перервами від 1921 до 1926 р. У звітах до Священного синоду та листах до патріарха Димітрія (Павловича) архієрей описує складні процеси, які переживав православний рух серед закарпатців. У статті автор детально реконструює обставини початку місіонерської роботи в Чехословаччині, вказує на причини, які гальмували початок місії, називає основних противників православної церкви. Значна увага приділена статистичним відомостям, які наводяться у документах, та ролі окремих діячів у справі становлення єпархії. У єпископських звітах та листах згадуються імена архімандрита Олексія (Кабалюк), ієромонахів Амфілохія (Кемінь), Матфея (Вакаров), протоієреїв Касіяна Богатирця, Іоанна Ілечка, Михайла Мейгеша, церковного активіста Володимира Гомічкова та ін. Проведене дослідження дозволяє прийти до висновків, що фонди архіву Синоду СПЦ в Белграді містять ряд цінних документів, що відображають місіонерську роботу єпископа Досифея. Проаналізовані джерела свідчать про дипломатичне протистояння сербів та чехів щодо визнання сербської юрисдикції, непослідовність Синоду СПЦ з питання призначення постійного єпископа на Підкарпаття, внутрішні суперечки в середовищі православного духовенства. Автор зазначає, що єпископу Досифею належить значна роль в утвердженні православної церкви на Закарпатті. Завдяки його роботі було засновано кілька православних монастирів, висвячено перших ієромонахів та священиків, проведено перемовини з урядом у Празі щодо офіційного визнання Карпаторуської православної церкви та створення постійної Мукачівсько-Пряшівської єпархії.